Социально-психологічна служба



ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ГІПЕРАКТИВНОЇ ДИТИНИ
Постійні окри­ки, погрози, покарання не поліпшують поводження дитини, подеколи навіть стають джерелами нових конфліктів. Крім того, такі форми впливу можуть сприяти формуванню в дитини негативних рис характеру. У результаті страждають усі: і дитина, і дорослі, і діти, з якими вона спілкується.Чи вдасться встановити контакт із такою дитиною, багато в чому залежить від стратегії й тактики дорослого:
1.     Батькам необхідно нагадати, що робоче місце дитини має бути тихим і спокійним — не біля телевізора або дверей, що постійно відчиняються, а таким, де дитина могла б займатися без завад. Під час виконання до­машнього завдання батькам бажано перебувати поруч і за необхідності допомагати неспокійному синові або дочці. Удома необхідно дотримуватися чіткого розпо­рядку дня.
2.     Установити правила поведінки й систему заохочень і покарань. Якщо дитина в чомусь не права, батькам не слід чита­ти їй нотації, тому що тривалі вичитування не будуть вислухані до кінця й усвідомлені.
 3.     Не можна примушувати дитину просити вибачення й да­вати обіцянки. Можна домовитися, чого вона не роби­тиме. На відпрацьовування кожного з цих конкретних вимог може піти багато часу (два — чотири тижні й більше). Однак, не відпрацювавши одного пункту, не слід переходити до наступного. Важливо запастися тер­пінням і постаратися довести почату справу до кінця. Після цього можна буде домагатися виконання іншої конкретної вимоги, заздалегідь пояснити їй пра­вила поведінки.
4.     Необхідно знайти для неї сферу самоствердження й реалізації своєї енергії: щоденна фізична активність на свіжому повітрі, спортивні заняття, тривалих прогулянках тощо.
 5.     У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної мо­делі». Гіперактивні діти набагато більш чутливі до похвали, ніж інші, тому потрібно своєчасно відзначати її успіхи й допомогти закріпити впевненість у своїх силах.
6.     Лише демократичний стиль впливу на поводження гіпе­рактивних дітей з тривалими поясненнями, чому треба чинити саме так, а не інакше -  авторитарний стиль із категоричними заборонами й фізичними по­караннями не приводять до очікуваних позитивних змін у поводженні. Непослідовність дорослих так само породжує нові капризи дитини й тенденцію до маніпулювання.
 7.     Уникайте повторень слів «ні» і «не можна». Говоріть стримано, спокійно і м'яко Перш ніж чинити заборони, слід подумати, наскільки вони обґрунтовані. А якщо заборон буде дуже багато, вони втратять свою ефективність. Вимоги мають бути простими й чіткими: «почисти зуби», «одягайся», «склади портфель», а недієвим є за­гальне «збирайся до школи».
8.     Дуже хорошим є прийом тактильного контакту у ви­гляді торкань і пестощів, які знімають м'язове занепо­коєння й емоційне напруження.
9.     Важливо уникати скупчення людей. Відвідування ве­ликих магазинів, ринків, кафе, спілкування з галасливими друзями дитина переносить важко, тому що інтенсивні емоційні переживання надмірно збуджують нервову систему
10.           Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.Під час корекції поведінки дитини значну роль відіграє методика «позитивної моделі», яка полягає в постійному заохоченні бажаної поведінки й ігноруванні небажаної. Необхідною умовою успіху є розуміння проблем своєї дитини батьками.Пам'ятайте: синдром дефіциту уваги та гіперактивність — це патологія, яка вимагає своєчасної діагностики й комплексної корекції (психологічної, медичної, педагогічної).


Поради батькам майбутніх першокласників

Впевнені, поради батькам стосовно того, як підготувати дитину до майбутніх навантажень, зробити так, аби її організм не давав збоїв під час навчального процесу і похід за знаннями був їй справді в радість та деяких інших аспектів підготовки до школи, — буде до часу.